Вірші
Зима
Зима. Холодна і люта
Приходить до нас повсяк час,
Неначе картина та скута.,
Неначе та сива любов.
Іде до нас невинним кроком,
Простує просто навпростець.
Чому ж ти холодом земним,
Лютуєш кожен ти наш дім.
Ще ж осінь овочі дає,
І вранці хоче зустрічати,
А ти повієш холодком,
І наші руки - замерзають.
Ще осінь бореться зі злом,
Не хоче зиму допускати.
А зима тихо йде до нас,
І хоче снігом замітать.
А ще не час, не хочу я,
Що осінь покидала нас.
Ще сонця і тепла потрібно,
Щоби зігріти вас.
3
0
401
Один лиш день - і все життя
Якось зранку на світанку
Хтось прокинувсь з-поза ранку,
Тихо очки підійняв
І своє життя почав.
Мама ніжно обняла,
І легенько понесла.
Принесла вона до мішки,
Поклала вона на ліжко.
Це маленьке і тихеньке,
Золотеньке янголя.
Непомітно линув час,
Підростало немовля.
Вже само воно співало,
Прокидалось й простувало.
В мами радощів безмеж.
Це дитя її всеж.
Ось і садік-дитсадок,
Перший друг і недруг теж.
Ось і школа - перший клас.
Цей дзвінок, учитель, клас.
Непомітно линув час.
Ось і випуск, ЗНО,
Вечір тихий, і кіно.
Час прийшов - потрібен вибір:
Тракторист чи агроном,
Чи шофер чи астронавт,
Може вчитель чи філософ.
Скільки ж цих професій з роком.
Вибір зроблено, пора.
Все пройшло, пролинув час.
Й до роботи час прийшов.
Працював він кожен рік.
І пройшло так років 40,
Ось і пенсія прийшла,
В домі оселилась.
І вже цілий день одна,
Ця людина прожила.
Ну і ось - життя пройшло,
Час і відпочити.
Все життя таке просте,
Все як один день.
Якось зранку на світанку,
Не прокинувсь з-поза ранку...............
3
0
417
Святий Миколай
Зимонька-зима до нас завітала,
Багато тепла в оселю внесла.
Святий Миколайчик у гості іде,
І вам подаруночки в торбі несе.
Ви ж чемні й хороші у році були,
Батькам і бабусям допомогли.
Святий Миколайчик у гості прийшов
До тих, хто під ліжком смаколик знайшов.
То ж будьте ви чемні, батькам помагайте,
І всі перешкоди в житті ви долайте.
Ростіть ви веселі, щасливі й здорові.
А також зростайте в материнській любові.
Несіть лиш тепло в душі і усмішки.
Гарно учіться та грайте у сніжки.
2
0
374
Усі ми люди
Людина - особистість неповторна.
Її життя - це пишний килим і нічне провалля.
Ви можете запитувать: чому?
Та, мабуть, відповідь уже ясна.
З нас кожен старт хороший має.
Але не завжди вдалий фініш знає.
Достаток і багатство получить
Немаючи нічого за плечима.
Задача, зовсім не легка - теорема.
А далі що?....
Як вірно спорядить його,
Щоб збагатити те, що й досі маєш.
Хтось вклади має і за них живе,
А хтось працює так, що й рук не відчуває.
Один - живе і вірить в чудо,
А інший має - і далі оживає.
Є люди - які допомагають іншим,
І вже до віку впасти не дадуть.
А є і ті - що гроші бережуть
І допомога - це для них не святість.
Чому ж так склалося у світі?...
Чому?...
Усі ж ми люди...
І живемо ми в дружбі...
Є сенс задуматись, до речі.
З нас кожен знає хороші речі.
1
0
564
Мамо
Мамо, мила ти ненько.
Чом сумуєш ти зовсім раненько. Чом же очі твої невеселі,
А в душі журавлі заспівали.
Ти ж рідненька моя,
Зовсім схудла.
І на скронях твоїх сивина.
Зовсім рано ти старшою стала, Непомітно вже й згинув той час, Коли, влітку, мене зустрічала
На доріжці, що в'ється рікою.
Коли сонце на захід сідало
І мене зустрічало воно.
Мамо, чом же квіти
Які дарувала,
Вже зав'янули в тебе в душі.
Не дозволю я гаснути їм,
Не дозволю втрачати красу.
Ще ж напевно далеко-далеко
До останнього подиху зим.
3
0
577
Бабуся і Батько
Бабусю, моя ти опора,
Ти змалку мене полюбила
З тобою раділи ми й сумували Співали, сміялись й росли.
Ти ніжність мені дарувала
Зі мною жила кожен день
І раптом ... біда завітала
І радість пройшла в небуття.
І все тоді перекрутилось
І все тоді - все навпаки.
Я кожен день з тобою проживала Раділа я із кожним тим теплом. Чому ж так все несправедливо Чому ж ти пішла і пішла
Чому ж ти не залишилась
І далі спокійно жила.
Мій батько - ти станеш крилом Який впасти не дасть у хвилини Коли важко на світі жилось
А підтримка раптово зникала.
Ти мій ангел, який на хвилинку Не відпустить маленьку дитинку Ти як мама, що друге крило
Яке впасти мені не дозволить.
Я вам вдячна по віку,
За щирість й тепло
За ласку і просто турботу.
За віру, яку пронесу крізь роки
Та за те - що повік не забуду.
3
0
625
Вчитель -Викладач
Вчитель
Рідний ти наставник.
Ти ж бо - Викладач
Ти ж бо наш товариш.
Ти ж мій педагог.
Я тебе, мій вчитель
Буду пам'ятать
І твої завдання
Мудрий керівник.
Час летить невпинно
Наче навпростець.
Але вічні тайни
Тайни для усіх
Пронесу я в думці
Думка - це не річ.
Це - щось абсолютне
Це щось неземне.
Ти несеш почесне
Вічне і живе,
І до віку сильне
Вчене ти звання.
Ти ж не просто вчитель
Вчитель - керівник
Чи не просто вчитель
Вчитель - педагог,
А зовсім серйозне і до волі різне Ти ж бо мій наставник
Просто ти сіяч.
Вчитель - Викладач.
4
0
614
Літо
Літо, літечко настане
Прийде теплая пора.
Все довкола оживає.
Все довкола вже цвіте.
Настав той час, коли світає
Ще вранці, в ранці
Несе тепло весна.
Вона дарує насолоду.
Прощатись з холодом у спеку. Літо, літечко ти щедре
Принеси ти спокій в серці Принеси добро уранці.
Подаруй ти кожній жінці
Віру в краще й особисте,
У майбутнє і одвічне.
Літо, літечко тепленьке
Ти несеш усе в усьому...
3
0
541
Весна
Весна...
На вулиці весна,
Вона дарує щастя й небеса,
Добро, надію і краплинку суму. Весна - це подих на хвилинку,
Це ніби дотик до тепла,
Це ніби хусточка в дитини,
Яка у мріях пророста.
Чому ж ми інколи в житті,
Не відчуваємо її?
Чому турбуємо ми часто
Людей, яких приносять небеса? Вони ж чомусь приходять дуже рідко,
Лише тоді, коли вже знають, що потрібні.
А ми ж так любимо в ночі, Відчути той нещасний погляд.
Їх так багато - і ніби в казці
Вони відчують кожен крок.
Весна - це ж ніби щастя,
Яке дарується в житті.
Чому ж ми інколи нещасні?
Чому ж не бачимо краси?
З нас кожен знає,
Кожен вірить,
Що прийде час - настане мить
І раптом - всі відчуємо добро.
Ти думай, вір, надійся, жди -
І все настане,
Все - повір!!!
3
0
488
Моє кохання
Моє кохання - чисте і безмежне, Любов моя - велична і проста. Тебе кохаю я всім серцем,
Воно ж мене не обмане.
Його кохання та любов
Неначе чистий океан.
Турбує вічністю роман.
Її покладено в карман.
Він любить щиро обійнять,
А ще найкраще покохать. Принести ніжність і тепло
Надію, щастя і добро.
Його впізнать - нема потреби
Із тисячі знайду його весь час. Неначе зірка, що на небі,
Неначе сонце, що в тіні.
Повір - і кращого не треба
Повір - мені тебе дано із неба...
3
0
454
Друг, товариш
Друг, товариш,
По духу ти брат
Чом же голову хилиш
Чом сумуєш?
Ти ж для мене один
Один - на життя
Ти ж для мене навічно.
Пройде рік, непомітно і двадцять Дружба наша іде поміж нас. Друже вірний
Товариш мій щирий
Чом же очі твої неживі?
Ти ж обіцянку дав,
Ти ж поклявся
Що ніщо і ніхто не розлучить
Не розкидає нас.
А тут всього лиш
Лише ця хвилинка
От і все - закінчилася дружба свята.
3
0
374
Любов така
Любов така буває тільки раз,
Вона приходить з помахом руки. Любов така існує не завжди,
А тільки там, де справжні почуття.
Любити можна кожен раз,
Кохати - тільки раз.
Любити можна квіти, шоколад Весну чи осінь
Зиму - листопад.
Любити матінку, бабусю
Родину, тітку чи Катрусю.
Кохати - тільки того
Хто поруч із тобою шляхом йде. Хто кожен день і кожен раз
Тобі говорить про кохання.
Хто своїми вчинками, до речі, Показує хороші речі.
Хто вранці ніжно приголубить,
На все життя тебе полюбить.
Така людина тільки раз,
Дається нам у повсяк час.
2
0
378
Життя
Життя прожити - не поле перейти З нас кожен знає вислів.
Життя - неначе буйний сад,
Який у квітні розквітає.
Завжди не тільки золоте,
А ще й і срібло має.
Життя - стежинка в небуття,
Яка протягує в життя
Ту руку, що дає надію.
Садочок з чогось вироста
То так росте й життя у тобі.
Життя розквітло в безлічі доріг, Але невпинно й непомітно тоне
В чомусь важкому, вічному, живому.
У терені тих мрій,
Що впасти не дають.
Життя - відкрита книжка не тільки радісна,
А й інколи сумна.
З нас кожен в силі вибрать. Життя - як світлий сад та вічна книга,
Життя - важке провалля і темрява нічна....?!
2
0
372
Україно
Україно, моя Україно
Чисте поле, лани і поля.
Ти для мене неначе перлина,
Що тече у Дніпровських степах. Ненько мила, щедра ти мамо, Простяглася ти вся крізь роки. Україно моя, Україно
Ніжна матінко - ти навіки.
Весь цей час - настраждалась Намучилась ти.
Але пройдуть роки
Непомітно і швидко вони
Україну почують, дізнаються всі. Що ти та держава,
Яка назавжди.
4
0
360
Україна
Україна - сива і жива,
Ти прожила вічно
Вічно ти жила.
Чом же, Україна
Ти не зберегла.
Вічність і довіру
Ніжність і тепло
Ласкаву колиску і нічне добро. Чом же, коли важко
Було на землі
Всі ті злії чари віддали тобі.
Ти ж бо Україна
Не взяла, повір
Тії злії очі,
Що тобі дали.
Україна - ти ж бо сива мати
Я ж тебе довіку не віддам нікому. Я ж бо не повірю, що така краса, Проне́сла і згасла.
Зникла і вмерла́.
4
0
409
