Один лиш день - і все життя
Якось зранку на світанку Хтось прокинувсь з-поза ранку, Тихо очки підійняв І своє життя почав. Мама ніжно обняла, І легенько понесла. Принесла вона до мішки, Поклала вона на ліжко. Це маленьке і тихеньке, Золотеньке янголя. Непомітно линув час, Підростало немовля. Вже само воно співало, Прокидалось й простувало. В мами радощів безмеж. Це дитя її всеж. Ось і садік-дитсадок, Перший друг і недруг теж. Ось і школа - перший клас. Цей дзвінок, учитель, клас. Непомітно линув час. Ось і випуск, ЗНО, Вечір тихий, і кіно. Час прийшов - потрібен вибір: Тракторист чи агроном, Чи шофер чи астронавт, Може вчитель чи філософ. Скільки ж цих професій з роком. Вибір зроблено, пора. Все пройшло, пролинув час. Й до роботи час прийшов. Працював він кожен рік. І пройшло так років 40, Ось і пенсія прийшла, В домі оселилась. І вже цілий день одна, Ця людина прожила. Ну і ось - життя пройшло, Час і відпочити. Все життя таке просте, Все як один день. Якось зранку на світанку, Не прокинувсь з-поза ранку...............
2018-12-25 18:57:32
3
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3323
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1806