Усі ми люди
Вікторія Вакар
Людина - особистість неповторна. Її життя - це пишний килим і нічне провалля. Ви можете запитувать: чому? Та, мабуть, відповідь уже ясна. З нас кожен старт хороший має. Але не завжди вдалий фініш знає. Достаток і багатство получить Немаючи нічого за плечима. Задача, зовсім не легка - теорема. А далі що?.... Як вірно спорядить його, Щоб збагатити те, що й досі маєш. Хтось вклади має і за них живе, А хтось працює так, що й рук не відчуває. Один - живе і вірить в чудо, А інший має - і далі оживає. Є люди - які допомагають іншим, І вже до віку впасти не дадуть. А є і ті - що гроші бережуть І допомога - це для них не святість. Чому ж так склалося у світі?... Чому?... Усі ж ми люди... І живемо ми в дружбі... Є сенс задуматись, до речі. З нас кожен знає хороші речі.
2018-08-27 18:27:26
1
0
Інші вірші поета
Святий Миколай Любов така Життя Україно
Інші поети
Mary marko
@mary_45m
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4223
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1480