Почуття

Марія

Малюю узори на вологому кафелі, Вода у ванній давно охолола. Пустим поглядом смостерігатиму, За тим як краплі конденсатом стікатимуть. З крану крапатимуть секунди, Відмірятимуть для мене час, Ще одна, або десять і я зможу, А поки ще раз у холодну воду. Дивитимусь на стелю крізь товщу води, Вона розпливатиметься, як і я, не в змозі піти. Під водою сховаю сльози, Цікаво, наскільки вже солона вода? Випущу знов пузирі з рота, Подивлюсь на те як вода їх підійма. Винирнула. Знов не змогла... Випльовую на підлогу холодну, солонувату воду. І знову дивитимусь як крапає з крану вода. Знову малюю зморщеними пальцями, Ще одна плитка на стіні в узорах, Довелося привстати, місце скінчилося. Кап, кап, кап... Може кран плаче бо тужить за мною? Кап, кап, кап... А може я плачу, бо мені сумно через нього? Досить. Спробую встати. Вода по тілу збіга, холод у власний рушнмк загорта, Порівняно з повітрям, у ванній тепла вода... То може б вернутись туда? Лягаю у ванну із думкою, що так не можна, Відкрию злив щоб вода утекла, Як піде вона, піду і я. Знову дивлюся як крапає з крану вода. Кап, кап, кап... У чому я винна? Кап, кап, кап... Де помилилась? Кап, кап, кап... Не там звернула? Кап, кап, кап... Де моє щастя? Вода утекла, треба вставати. Краплі давно відбивають ритм по ванній, А я так само крізь них дивлюсь. Закрила злив, відкрила кран. Може якщо він всю воду випустить, перестане плакати? Поступово у ванній набиралась вода.

2022-10-22 07:12:31

5

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3936

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1422