Дзвінке пташине щебетання
розірвало млу туманну
і у небі лазуровім
весняним
радісно-святковим
вітальним
Славнем
заблукало...
... поміж
білих хмар шовкових.
А Посвистач
той спів ранковий
в глибині неба відшукав
і чемно
гуркотливим громом
Весну юну привітав.
Спекотним літнім вечором
Сонечко
розпечені
червоні промінці
ховало у хвилі хмар,
які палали
багряно-рудо-жовтим жаром.
А у сутінкових чарах
під скрипучий спів цикад
плив духмяний аромат.
То, втомлені від спраги, квіти
благали розігрітий Вітер
підняти у бездонне небо
п'янку медовість польову,
щоб сивоусий Посвистач
прислав їм хмару дощову.
Сумну вогку осінню тишу
сірі дощі
навскоси
ріжуть.
Вітер
шепоче колискову
деревам
про краї казкові.
Та мокре листя пожовтіле
від Вітру дрібно тріпотіло,
шурхотіло і дрижало.
Деревам
у напівдрімоті
сни дивитись заважало.
Щоб дерева втомлені
спокійно засинали,
Посвистач
холодом війнув,
і жовте листя позлітало.
Завійниця-бешкетниця
за Вітерцем погналася.
У куряві сніжинок,
що догори здійнялася,
з'явився
сивий дід у білім кужусі,
до нього Сніговійниці
злетілись звідусіль.
І лАстились до діда,
наче кошенята
грайливі Сніговійниці
й Завійниця кошлата.
Дідусь той - Посвистач.
Негод і бурь володар.
Уміє блискавки кресати
з сірих хмар.
Вітри розгульні у руках тримати -
його чудовий заповітний дар.
Через нестримний
і примхливий норов
несе одвіку самоти тягар.
Якщо ж старий розважитися схоче -
скликає дужим свистом
снігових почвар.
Злітаються на поклик Завірюхи,
Кури злобливі і Метілі крижані.
Кружляють у химернім диво-танці
під безутішні Югові пісні.
Буран володаря від скрухи захищає.
Весела Віхола смішками розважає.
Підкручуючи сивий довгий вус,
старий
Вітрам сум-тугу залишає
і в куряві танцюючих Хурделиць
на зустріч
з старшими братами вирушає.
03.01.24
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку