У лісі заповідному
розкотисто лунали
голоси гостей нечемних,
небажаних,
незваних.
Казкою зимовою вони не милувалися.
Між засніжених дерев
нахабно просувалися,
прискіпливо ялини зелені розглядали.
І на проліссі,
в решті решт,
те що хотіли, відшукали.
Дівчинки-ялиночки
скупчились близенько.
Тримали пружньо віти густі,
зелененькі.
Безтурботно в ріднім лісі
росли-підростали.
А навколо них стіною
велетні стояли.
Верховіттям сплетеним
від негод
малечу дбайливо захищали.
Подружки-красуні
сніжком біленьким вкрилися.
Від морозцю легенького
хвоїнки розпушилися.
Пахли молоденькі
смоличкою свіженькою.
Не були високими,
не були й низенькими.
Рівні станом,
чепурненькі,
пухнастенькі,
гарненькі.
Зимника-Морозника -
онучечки любенькі.
До охайної ялиночки,
що осторонь стояла,
небажані гості підійшли зухвало.
До стовбурця стрункого
протягнули руки.
І Ліс почув уперше скрегочучі звуки.
Мить.
І на сніг білий ялинка упала.
Холодні очі Зимника гнівом запалали!
Бо суворий дід побачив,
як по стовбурцю шорсткому
прозоро-сонячна краплинка
пахучої смоли густої
сльозинкою
на сніг стікала
і повільно замерзала...
Наче небо на ліс впало!
Серед ранку темно стало.
У сірій непроглядній млі
оси снігові злетіли.
Щосили крижані вітри
дощем у крутоверті били.
Гудів розбурханий Буран.
Завія із вовками вила.
У лісі заповідному
шалена Хуртовина
горами-переметами всі виходи закрила.
Діди сердиті споглядали,
як гості у імлі блукали,
як змерзлі до машин сідали.
І тільки завдяки моторам,
які хрипіли і стогнали,
гарчали і ревли щосили,
переляканим нечемам
втекти із лісу пощастило.
Роздосадувався Зимник,
що замало покарали
злодіїв зухвалих,
які ялинку вкрали.
Тож, три діди-мандрівники
осідали віхоли
І перший раз
за увесь час
до людей поїхали.
28.01.24
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку