Спитаєш і скажу
Анна Топтун
Пройде час, і спитаєш як жила? Скажу, що дивом я лишилася жива. Сива стала, снігом вкрита голова, Бо пекельна тоді точилася війна. Спитаєш, що боліло найсильніше? Чи вже було схоже щось раніше? Скажу, що болючіше немає на землі, Ніж, коли мале дитя лежить в труні. Тоді від болю часом плачуть небеса і дощем вкривається вся земля Степи, лани, гори і всі зеленії ліса І лиш біль лунає в піснях солов'я Спитаєш чи ще здригаються серця За тих, кого оберігає вже земля Скажу, що рана в серці ще жива І біль той не лікують вже слова
2023-07-11 07:24:40
6
0
Інші вірші поета
На хвилях Дніпра Шляхи Проклята зима Народе мій!
Інші поети
Lucy
@kayla_deyvis
Oh Sana
@hanine_writer
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2812
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2140