Журба
Тетяна
На подвір'ї, я, стояла, І глибоко сумувала. Сльози капають з очей, Бо беруться — кожен день! Сльози витирала, І на небо поглядала. Двоє лебедів летіло, Хоч зима, ще стукотіла. Ой, ви, пташечки мої! Лебедята, білі! Хоч на мить, але журбу, Вже забула, я, свою!
2021-08-08 18:06:00
23
0
Інші вірші поета
Сніговик Зима Зима і птахи Квіти у моїм саду
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4023
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3892