Дороги життя

Тетяна Кравченко

Доріжки завжди будуть витись. Ти можеш злитись чи журитись, Ужитись з цим або сказитись. Однак - одне але: Життя таке - Мінливе все. Проблеми завжди будуть виникати. Навіть якщо будеш їх уникати, Вони тебе будуть наздоганяти, Обіймати, огортати. Але ти в праві обирати: Грати далі чи вмирати. Якщо спокусі не піддашся, Відкриється вид тобі На тернисті шляхи: Одні коротші - інші довші, Одні складні - ще важчі інші. Та як наважишся, Пройдешся ними - Опинишся у сонячній долині, О добрій годині, У добра, радості і світла родині. А минуле тобі барвами відобразиться На лиці І на душі. Та з часом знову все спочатку: Життя невпинне коліщатко. Між лабіринту стін - Мале янголятко. Тоді лише Випробування пройде, Коли од цілі Не одірве ока. Цей кругообіг створює баланс - Життя твого резонанс! Однак ти в праві інше обирати: Своїм же зрадником ставати І вмирати. Але світи лиш двічі Можеш перетнути: Одне уже зумів відбути, Ішне навіть і не думай ти утнути! Адже особливий ти! Один такий і іншого нема! Одне у тебе і життя, Відмовлятись від якого - повне безглуздя, Дитя дурного правосуддя! ------------------------------------------------------ Усвідом же ж ти, Що гра під назвою Життя - це пастка, У якій кінця досягнення І добровільний вихід з гри Потребують великих зусиль, рішучості, відваги. Тож не проґав шанс жити, Даний саме тобі, Бо ти особливий! Здатний змінити світи!

2021-12-07 20:03:21

11

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Тетяна Кравченко

@➒ ➊ ➊ Тут все залежить від особистості. Одним легко це зробити, іншим важко. Я намагалась показати, що це не є легшим варіантом, тому і написала, що це так само важко як і йти далі. Дякую за відгук)

Відповісти

2021-12-07 20:44:52

1

Тетяна Кравченко

Дякую)))

Відповісти

2021-12-30 15:47:59

Подобається

Тетяна Кравченко

І Вас з прийдешнім Новим роком!)

Відповісти

2021-12-30 15:51:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12395

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2815