Доля України
Присвячується українцям –––––––––––––––––––––––––––––– Гортаються сторінки Чималої книги, А перо все пише Теперішнє Вкраїни. Виводить букви, З букв – слова, Зі слів – червону долю Міцної України. Усе життя Вона жила, Живе, І буде жити. Як не у світі, Так в серцях Вірних охоронців – Мужніх, сильних українців. Ось перо наводить Гарячою кров’ю Невеликі чорні букви Для усього світу. У них розгортаються події Сьогоденної лиходії – Знову на Майдані Б’ються брати наші. Все за гроші, Все за славу, Все за владу… Нема в країні ладу. А цим часом Там, На Cході, У самім Донбасі Кров ріками ллється Із самого серця. І затоплює собою Разом із сльозою Золотую землю Нашого народу. Та це не довго трива – Ще всі ворога пізна, Як то на нас напада! Розірвемо хоч кого! Ляжемо кістками. Проллєм кров гарячу – Загинемо разом. Та не дамо в образу Нашу Україну – Неньку чарівненьку, Душеньку рідненьку, Голубоньку миленьку. Ну ж бо люде, Об'єднаймось! Побратаймось! І звільнімось Від злого, Чужого, Ворога хижого. Розберімось з ним назавжди! Покажімо іншим всім Українці хто такі, Що він за народ такий! Твердо вірю, Точно знаю – Ворога здолаєм ми. Як не вірете, Що зможем, До історії вернімсь! Скільки битв, Скільки жертв Було за козацьких часів? Скільки знущань натерпілись За часів панування Цих демонів лихих – Жадних, ненажерливих царів? Скільки у неволі проведених років? Скільки національних рухів? Скільки темних творів? Скільки журливих віршів? Скільки людей постраждало? Скільки було вбито? Скільки крові, Скільки сліз Було пролито? Скільки людей в засланнях гнило? Скільки селян роками під гнітом жило? Та погляньте! Ми живі! Ми вільні! Уже. Це все Досягли Наші предки-вояки. Вже не раз Вони Усім довели – Українці У своїй сторонці Вічний, Магічний, Небезпечний Народ. Отож, Заради предків наших, Заради їх страждань, Заради їх зусиль, Заради пам'яті про них, Заради поваги до них Заради власної ж честі Ми мусимо боротись далі, Не дивлячись на печалі, Зриваючи вуалі, Читаючи своїм моралі: «Вороги малі!» Тож борімося До переможного, Щасливого, Радісного, Чесного Кінця! Збережем ми волю Нашому народу - Будуть діти наші жити Радісно й щасливо!
2021-03-09 21:50:20
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандра Мей
В котре перечитую цей вірш а ж не злічити ви молодець, сильно написали й слова правдиві закличні, а ж у серці полум'я горить. Дякую вам Таня Кравченко за чудовий вірш.
Відповісти
2021-07-14 18:32:51
1
Тетяна Кравченко
@Сандра Мей Дякую❤️ Дуже рада, що Вам сподобалось)))
Відповісти
2021-07-14 19:07:41
1
Тетяна Кравченко
Дякую за відгук)))
Відповісти
2021-12-30 15:49:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9688
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1219