Неопалима Купина
Для Вас мій вірш. Це присвята захисникам України:
Що я так хочу розказати?
усі віки і всі народи на планеті,
ви чули стогін війн і зріли страти...
Ви чули свист крила душі на злеті.
і мій народ сьогодні знає лихо.
У нас війна, прийшли кати і страти.
Борись, - Христос воскрес!- кажу я тихо
А що мені, а що ж мені - поетові сказати?
Воістину воскрес!- дзвоном обізветься.
Радониця знову надто тяжка:
В скількох героїв серце вже не б'ється?
і душі їх поніс вже голуб-пташка.
О, Святий Дух, - ти образ вічний миру.
З твоїх же крил прийшли усі на світі душі.
Так що ж: один бере до рук катів сокиру;
а інший - серцем заповідь твою не зрушить?
Ми всі прийшли у світ крізь материнські муки:
ми плакали й раділи у неї на грудях.
нащо ж тепер, кати, моїй ви Батьківщині руки
прибили до хреста, де Бог вмирав у муках?
Тепер живе народ мій у зустрічах-розлуках.
В очах горить неопалима купина.
Там вдалині вмирають люди в голод-муках,
Бо в наших незасіяних полях цвіте полин-трава.
Що ж я так хочу розкати?
і мій народ ізнов спіткала вже війна.
І в цій поезії я хочу проспівати:
героям слава! Їх слава - Неолима Купина.
15.04.2023
Світлана Мелашич# поетеса# вірші
2023-05-20 16:53:15
1
0