Кат

Світлана Мелашич

Що значить слово "кат"? - Це коли земля цвіте в цвітінні. і так багато крові й зрад, і люди закатовані до тління. Що значить слово "кат"? - це коли війна постукала в країну. і гине батько, коханий чи брат... бо має захистити Україну. Що значить слово "кат"? - це коли забилася в утробі дитина, і її убив думок сумнівних ряд, коли вона вже забавлялась пуповиной. Що значить слово "кат"? - Це коли матері голосять про дитину: і на лікування нестачить зарплат. так олігарх клепає дитині домовину. Що значить слово "кат"? - це ще коли немає в домі миру. коли щемить в грудях і той розлад, не кращий за тління в домовині. Що значить слово "кат" - насилля, біль, ненависть, муки, смерті. Так може ми віддамо слово "кат" у небуття, туди де слід катові померти??? 22.04.2023 Світлана Мелашич# поетеса# вірші

2023-05-20 17:44:47

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Артур Кручинин-Шевченко

Молодец!)

Відповісти

2025-02-28 14:51:10

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4019

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12332