Той день
...Той день минув... І стала ніч сліпа. Почуй! І вслухайся в слова: Історія людей, Тих, що були, і вже нема. Колись і ми ввілляємось В просто слово... Історія людей: Історія зі святості й пороку; І не поступиться той день ні кроку... Той день, що впав сьогодні На твоє ясне чоло. І ти тепер єство, що стрепенулось, Тихо, й знов, в утробі майбуття: Тепер, під пісні зір вестиме в вічність, Той день, малюючи тебе крізь забуття... ...Той день єси і юний, і старий, Мов его Бога. Коли в колиску положив, Коли в труну проводив. ...І був той день німий, І ніч сліпа була йому до пари, І як ті двоє переспали В печері неба голубій, І пара духів-голубів Упала ним на груди: Каїн і Авель. І перший їх дім, І перші сльози, І перший сміх Крізь верболози; В наш дім німий, у нашу хату, землю нашу... І в ніч сліпу, у нашу ніч... Той день, коли була свята вагіна, І зводилися храми для повій, І падали у сніг крихкий Умерлі на очах тяжкого колізею; І як горіли відьми на чумному вогнищі; Душилися "не люде" під тупіт Кроків ідолів живих... І виживали Бога ради, і Чорта ради, І ради дня, - німого дня. І зачиналися під світло зір: І прозрівала ніч, і були зорі їй за очі... ...І в шостий день творінь Світанок розбудив Од холоду нічного, і од химерних І блаженних снів Живих... І ми родились у світанок, І йшли у той же самий день... ...Історія людей...
2021-01-25 19:34:54
1
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
49
6
790
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432