Цинкова Корона

Ніколас Велес

Два брати стоять Біля пустого трону, Ділять батькову корону. Так, кров остигнути встигла, І відспівали уже панахиду - Поділили землю і корону. Сини не знали одного: Що холодні долоні Не знайдуть спокою Під дрімучою горою. Туман стелиться сивою бородою, Встане в савані гнилому, Одягне вірну цинкову корону, Знову трон зайняв Володар.

2020-12-18 21:57:05

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

https://www.surgebook.com/one_life_/book/ukrayinomovniy-konkurs-ntvoyi-slova-tvoyi-dumki-tvoyi-virshi Український конкурс для поетів. Вам задають тему, а ви пишете вірш. Переможця обирають кількістю сердечок на вірш. Проект не мій. Якщо цікаво то беріть участь

Відповісти

2021-04-28 13:57:20

Подобається

Інші вірші поета

Коли думки перебирав Без Назви. «Епілог Герою» Весела гра

Інші поети

Masha Debil

@Debilmasha

ArDen

@ArDen

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2631

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2666