Подихом Життя Народжений

Ніколас Велес

Зрадила мене плоть моя: Не хоче грітись біля родового вогню, І стали чужими змалку знайомі Дороги між маленьких хижин. Серед цих чоловік я ніколи не ходив, Очі мої їм не знайомі, запах мій тепер чужий; З цими жінками я ніколи ложа не ділив, А їх дітей ніколи не смішив. Бубен в руках чаклуна - вичерпана кров моя, Та, що з кров'ю родичів в однім потоці була. Гірко ридала мати моя - шкода, що сина не народила вона... І плакав хлопчик маленький, що батька ніколи не мав. Три дні вони важкі камені тягали; Два дні родичі мої курган для не-народженого клали; О тільки один день моєму роду знадобився Для того, що я ніколи не народився. Згадай мене, стоячи в широкому полі, Слухаючи, як вітер танцює в зеленому морі, Бо більше я не маю ні племені, ні дому, А курган мій не буде святинею для роду. Та я досі степами і лісами броджу, Що лежать далеко від дому, за лінією горизонту. Холодними ночами часто згадую про вас Без злості, лиш з їдкою журбою...

2020-08-08 20:15:21

5

0

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

3416

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12688