Серед загублених
Сніжана Ворон
Я втрачаю себе. Я янгол без крил. Щось всередині душу мою шкребе. Я серед могил. Тут стільки душ кричить, Звуть рідних. Я втрачаю цю мить І вже бачу їх зажурених. Їх забули, До них більше не прийдуть... Вони десь в пам'яті потонули... І надії їх впадуть. А я стою серед них, Я вже не жив. Я серед покинутих... Я життям не дорожив... Як так в житті виходить, Що кажуть "Навіки!" А насправді забувають?.. Тепер я закриваю свої повіки, Мене все одно більше не шукають... Я серед загублених, Серед забутих... Я відчуваю, що і мене забувають...
2023-01-16 08:04:20
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Ого це щось неймовірно-захопливе...
Відповісти
2023-02-02 11:53:09
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей дякую. Я насправді старалася. Ця ідея якось з'явилася в моїй голові, я не змогла її не втілити
Відповісти
2023-02-02 12:15:57
2
Інші вірші поета
Слуга диявола Її очі Я ревную тебе Чи зустрінемось знов?
Інші поети
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3455
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5696