Серед загублених
Сніжана Ворон
Я втрачаю себе. Я янгол без крил. Щось всередині душу мою шкребе. Я серед могил. Тут стільки душ кричить, Звуть рідних. Я втрачаю цю мить І вже бачу їх зажурених. Їх забули, До них більше не прийдуть... Вони десь в пам'яті потонули... І надії їх впадуть. А я стою серед них, Я вже не жив. Я серед покинутих... Я життям не дорожив... Як так в житті виходить, Що кажуть "Навіки!" А насправді забувають?.. Тепер я закриваю свої повіки, Мене все одно більше не шукають... Я серед загублених, Серед забутих... Я відчуваю, що і мене забувають...
2023-01-16 08:04:20
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Ого це щось неймовірно-захопливе...
Відповісти
2023-02-02 11:53:09
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей дякую. Я насправді старалася. Ця ідея якось з'явилася в моїй голові, я не змогла її не втілити
Відповісти
2023-02-02 12:15:57
2
Інші вірші поета
Мої почуття Горді душі Моє серце для всіх стане кам'яне... На жаль
Інші поети
Natlyindaeyo
@drewbarry23
T.L
@Lavender338
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5691
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2632