Закохайся в свою самотніть
Сніжана Ворон
Закохайся у свою самотність. Це дивно, та так легше. Так збережеш свою цілісність І буде тобі спокійніше. Смерть протягає холодні руки, Манить тебе за собою. Плутаються твої думки Від боротьби з душевним болем. Тебе відпустили занадто швидко, Залишили тебе страждати. Тепер тобі від людей гидко, Хоч від болю хочеться кричати. Тебе невбивав ніхто, Ти сам повільно помирав. Від допомоги відмовлялся вперто, Слова підтримки собі шептав. Але ти був зовсім не один! З тобой була твоя самотність. Вона ходила з тобою, як дим, Зберігала тобі свою вірність. Вона заварювала тобі теплий чай І говорила з тобою годинами безперервно. Нумо, давай згадай! Вона з тобою давно... Ви разом дні проводили, Коли інші не знаходили для тебе час. Разом в ліжку засинали, Коли вогник надії в тобі згас. Закохайся в свою самотність! Вона завжди була з тобою. Вона бачила твою дивовижність І була твоєю вірною рабою...
28.03.2023
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сніжана Ворон
ахаха, дякую🤗❤️, ну він же не дуже великий🤣
Відповісти
28.03.2023, 18:07
1
Інші вірші поета
Боляче... Прощавай, моя забута любов Що станеться з твоєю долею? Свій біль
Інші поети
N M
@_winter
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1574
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523