Що станеться з твоєю долею?

Сніжана Ворон

Він пив вже третю пляшку вина І дивився їй просто в очі, В них вже нічого не було, Там була лише почуттів війна... Він знав про її безсонні ночі... Скільки болю вже минуло. Він знав, що вона боялась алкоголю, Скільки їй це приносило болю... Він знав, що вона його ніколи не простить, Але дозволив собі так грішить... А зараз її очі сповнені сліз І вони по щокам стікали вниз. Його сердце одразу защемило І він себе готов був вбить. Хлопець це зробив, щоб завдати любій болю... Дав почуттям відразу волю. Перед нею впал безмовно на коліна, В її очах все потемніло, Вона його любила, Але віру в його слова вона відразу загубила... Вона пішла, а він її не зупинив, Усе відразу освідомив І розбив ще недопиту пляшку алкоголю... Сам себе загнав він у неволю. Ось так завжди буває, Коли у гніві все ти забуваєш І своїй любові боляче ти робиш... Ти вже нікого так сильно не полюбиш... Але робиш всеодно цю помилку, А потім вже нічого не змінити... Подумай перед тим, як спричинити болю, Що станеться з твоєю долею?

2023-02-18 13:35:51

Інші вірші поета

Я живу спогадами Якщо асфальт сміг би розмовляти Слуга диявола Моє серце для всіх стане кам'яне...

Інші поети

Тимка

@pro_risovanie_s_timkoy

Карина Климанюк-Шульська

@Karina_Klimaniuk

Clarissa Fairchild

@clarissa_fray

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11395

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2528