Повір

Сніжана Ворон

Ось би повернути час назад, Де з рідними разом веселились. Де за вікном був снігопад, А ми в теплі туди дивились. Де ми не знали, як когось ховати І не думали про це. Де не хотілось час проклясти І не боліло так сильно наше серце. Де туги такої не було, Зрадістю біжали назустріч долі. Але це все минуло, Тепер не сховатись нам від болю... Тепер ми знаємо про смерть І про невиконані мрії. Тепер в житті когось ми просто гість, Якіий залишив слід в її історії. Тепер не можемо знайти собі притулку, Де нас завжди чекають. Ми не віримо у фантастику, І долі наші десь блукають. Але не треба через це себе калічить, І розбити свої мрії. Треба красу світу побачить, І знові хай народяться надії.

2023-02-25 21:16:01

Інші вірші поета

Кохання - то правдиве чудо Серед загублених Ненависть САЛЬВАДОР ДАЛІ, ПОСТІЙНІСТЬ ПАМ'ЯТІ

Інші поети

sambridhi

@sam6ridhi

Hania K.G.

@ArkCrimson

Akah Moth

@AkahMothPurpleCarbone14

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5808

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5000