Я пам'ятаю
Життя, як фільм, пам'ятаю, ніби вчора
Я криком розбудив пологовий будинок,
Пам'ятаю як вибачився за ту кількість горя,
Пам'ятаю, що це мене не зупинило.
Скільки часу гуляв порожньою трасою,
Беребігаючи її периметр вздовж,
Пам'ятаю як мої друзі втікали з касою,
Пам'ятаю як не починав, але продовжив.
Пам'ятаю ту низку тез,
Які мені ставили в аргументи,
Пам'ятаю й перші думки про лезо,
Пам'ятаю як хотіли, щоб я став інтелігентом.
Пам'ятаю як конкуренти збиралися разом,
Щоб зупинити мій вогонь в очах,
Пам'ятаю як не здався відразу,
Пам'ятаю як шкодував, що взагалі почав
Писати вірші, іншим смішно,
А мені болить, ніби порізався ножем,
Пам'ятаю, як за всим стояла усмішка,
А сам ходив без парасольки під дощем,
Щоб не було видно сльози,
Коли у твоїх руках найдорожча й вірна,
А ти наскільки "голий і босий",
Що не можеш дозволити для неї найменший віник
Чи букет квітів, нема різниці,
Час дивує своїми станами,
Спочатку без людей ніде сам не можеш з'явиться,
А потім ці ж люди для тебе не стали навіть останніми.
Пам'ятаю як вперше зійшовся з тутешнім
Кримінальним авторитетом і бійцем,
Пам'ятаю як і вдарив першим
Відкритою долонею прямо в лице.
Пам'ятаю як ховався
Від пошуків його банди,
Пам'ятаю як сміливо показував середнього пальця,
Коли казали, що я не здатний,
Що не у змозі змінити щось на цій землі,
Що ніколи не наважусь піти в бій,
Пам'ятаю, як по лежачому тілу прилітали удари ніг,
Ніколи не забуду той біль...
Який пронизав все тіло
Лише від однієї думки малої,
Що все те, що ми так хотіли
Не збудеться ніколи.
Коли здається, що все реально,
То знай - це правда так,
Все починається, коли ти покадаєш стіни спальні,
А не починаєш з нового листа.
Йди куди ноги йдуть, а не куди веде карта,
Не шкодуй, що вже на ногах такої ранні,
Адже життя дає шанс використай його сьогодні, а не завтра,
Адже не знаєш, коли цей шанс і день буде останнім.
2022-02-23 07:47:24
2
3