Краса Шрьодінгера
Плаче від ненависті до себе А я, тому що бачу в ній - західне небо Очі тупляться у стелю Навкруги жорстка пустеля Її не оберуть вважає Під ковдрою тихесенько ридає Океан, що бачить у собі калюжу У дзеркало дивиться байдуже Мій розум вибухне напевно Гучні думки "усе даремно" Ідеальні люди з огидою до тіла В твоїх очах все те ж боліло Звична посмішка фальшива Тату маскує шрам жахливий У тій, з обкладинки, у еталону Макіяж маскує втому Від себе самої Постійні параної Худа, повна, затонкі губи Завеликі , ніс, волосся , груди Голос, талія, зріст,плечі Будь який вибір, малеча Будь-яка частина існування Знаходиться у катуванні Мільярди, увімкнув в фронталку "не хочу вижити до ранку" Я ж дивлячись на ті світлини "Мій бог , яка ж вона богиня!"
2023-06-04 19:39:02
6
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3228
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1797