4. Імператор
Олег Шаула
Від мого коліна відходить рід найсильніших чоловіків. Від мого плеча відходить, як від сакури, Гілля, що дає найліпші квіти – Прекрасних жінок, на яких просто так Не можна дивитись. Всі хочуть бути поряд, Не знаю, чи то моя заслуга. Ніхто не бачив мене слабким. Я перестав відчувати, що буваю слабким. Напій, про який я попросив у 80-их, Досі подається мені, і всі знають яким. Передаючи свою мудрість, Я бачу, що життя людини змінюється. В один момент усвідомлюєш, Що твої слова віддаються так просто, при цьому лікують найважчих людей. Не думай, що це казка, Це все той самий перший шлях. Який міг все скінчити, але став батьком Мені, батьку всього.
2023-07-28 12:12:08
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
li april
👍
Відповісти
2023-07-31 11:16:38
1
Інші вірші поета
Нарешті ваша ДЕМЕНЦІЯ / ЧУЖА БІДА ТРІБ'ЮТ ДО "ПЕРЕВТІЛЕННЯ" Ф. КАФКИ Владі
Інші поети
Стефанія
@Rusanna_Vognuk
Safie_
@Safie_
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3113
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12356