4. Імператор

Олег Шаула

Від мого коліна відходить рід найсильніших чоловіків. Від мого плеча відходить, як від сакури, Гілля, що дає найліпші квіти – Прекрасних жінок, на яких просто так Не можна дивитись. Всі хочуть бути поряд, Не знаю, чи то моя заслуга. Ніхто не бачив мене слабким. Я перестав відчувати, що буваю слабким. Напій, про який я попросив у 80-их, Досі подається мені, і всі знають яким. Передаючи свою мудрість, Я бачу, що життя людини змінюється. В один момент усвідомлюєш, Що твої слова віддаються так просто, при цьому лікують найважчих людей. Не думай, що це казка, Це все той самий перший шлях. Який міг все скінчити, але став батьком Мені, батьку всього.

2023-07-28 12:12:08

10

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

li april

👍

Відповісти

2023-07-31 11:16:38

1

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3755

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11394