28.02.24
Я не дуже українець, хоч я старанно Нещодавно ним став. Каже штрих-код на потилиці: т о ч н о н е р о с і я н и н ( 2 4  л ю т о г о ,  2 0 2 2 ) Рови, окопи, ями. Покоління лягали кров'ю і потом Буденний трамвай, спотіфай: Мене виховує Комптон. Невідоме фамільне дерево Навіть не викликає проблем. Міг помилитись тереном, В мені завжди була "н". Звідти незвичне натхнення Поряд з ідеєю нації. Не наврочила ненька Народні пісні в апараті. Так і вештаюсь сателітом, Почуваючись ніби дурень, Коли немає культури, Від якої б міг говорити. На сорочці червоний зі сходу Ропавими круглими плямами. Чорний таки від культурного коду, З заходу привезені барви.
2024-03-12 09:58:16
3
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1184
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2778