54
Олег Шаула
Сліпий світанком у очах. Безперестанку себе втрачати, коли кожен навколо шлях відчувається як початок. Починається як нічого, проповзає крізь вибух сліпо. На дорозі каміння свого вдосталь є на ефект Едіпа: хоч зустрів і хвилину слави, сумніваюсь, як переконував всіх, бо кожен, що нахлинув, провал самовиконуваний. Поставив перекору війни цей маніфест: стати з собою чесним. Хто ж знав, що самодіалог мені тепер опиниться найважчим тестом. Вже подякував собі минулому: Мене надихає, скільки можеш ти. Разом стільки здобули, але не знаю, чи я зможу продовжити. Правда, вдячний за життя мрії, ти дав мені все, що я так хотів. Боже, пробач мої непостійні дії. Втім, коли з емоцій лишилась лиш млявість, коли дійсність дає під дих, я звик постійно повертатись сюди. Тут вже пустують наші споруди, і я знову кресало для себе сам. Скажи, ким би не наважилась бути, чи ти сумувала по тим часам? Чи надихаєшся мною зараз? Скільки пішло за ці роки. Мої тексти - це все, що про них зосталось, з тих пір, як я сів на баркас широкий. Знаю, знаю, я тільки все починаю, але цю ношу я ніс завжди. Хоч на відміну від мене ви побачили край, все одно я бажаю вам всім щасти.
2024-04-06 17:21:23
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
JENOVA JACKSON CHASE
Wow.
Відповісти
2024-10-31 02:59:10
Подобається
JENOVA JACKSON CHASE
Also, hello, it's been so long, you are here still. Couldn't get access to this application earlier.
Відповісти
2024-10-31 02:59:52
Подобається
Інші вірші поета
. . 4. Імператор Проба пера
Інші поети
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1434
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10314