Постійні питання та сивина
Полюс холодний, твоя сивина, Наче в останнє кричу я до тіла. Разом із ним пішов сенс в небуття, Поруч із ним бігтиму й я... Скільки можна вбивати людей? Скільки можна вбивати живе? Чи є людяність в серці? Чи є тут поняття – "я людина розумна"? Чи є в світі душа, край серця живого?! Де всі ті набуття – доброта та любов? Ближній вбитий лежить, і, це явно не від кохання... Темрява тиші, що поглинає тіла, Темрява прози про вбивства. Тут немає світлого краю, Тут немає святого шляху, Тут залишився тільки той ніж, Що так гаряче ріже – "заріж!"
2023-06-16 05:00:44
5
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3180
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4303