Постійні питання та сивина
Полюс холодний, твоя сивина, Наче в останнє кричу я до тіла. Разом із ним пішов сенс в небуття, Поруч із ним бігтиму й я... Скільки можна вбивати людей? Скільки можна вбивати живе? Чи є людяність в серці? Чи є тут поняття – "я людина розумна"? Чи є в світі душа, край серця живого?! Де всі ті набуття – доброта та любов? Ближній вбитий лежить, і, це явно не від кохання... Темрява тиші, що поглинає тіла, Темрява прози про вбивства. Тут немає світлого краю, Тут немає святого шляху, Тут залишився тільки той ніж, Що так гаряче ріже – "заріж!"
2023-06-16 05:00:44
6
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1545
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
13941