Кривава молитва Кривавому Богу

R E

(18+)
Злити їхню крови Видерти кістки Вивернути м'язи Витягти мозги Очистити своє тіло Відмити свою душу Просвітити своє нутро Вознести гнилий дух Аби тільки дихати Дихати вільніше Жити нарешті жити Не існувати Не вдавати Не грати Жити. Жити жити жити Ковтати повітря, Працювати м'язами, Дихати шкірою, Смакувати вітер. Жити. Та не забудь: Злити їхню крови Видерти кістки Вивернути м'язи Витягти мозги Аби тільки дихати Дихати вільніше Нарешті жити Во славу Себе. P. S. Тій Нірванні де їхня кров не потурбує нас.

2024-06-07 20:16:29

3

22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (22)

Морок Неферат

@R E От ви так говорите, що я не зрозумію ви українець чи росіянин? Бо коли пишете мовою України, то і вести треба себе відповідно а не так що мені стидно за вас.

Відповісти

2024-08-10 17:54:41

1

R E

@Морок Неферат коби ви пане справді мали компетенцію на те аби мовою міряти національности, ви би не розказували іншим як їм вірші писати та символи трактувати (та й як жити взагалі). Бо якщо ви базового сленгу та діалектизмів не сприймаєте, а до того ще й розказуєте як матір любити і богу молитися, то ви явно себе на неіснуючі п'єдестали зводите. І не завдавайте собі клопоту більше писати — ви явно не спроможні до гідного діалогу.

Відповісти

2024-08-10 18:19:54

1

Морок Неферат

@R E Не існуючого чи точніше неможливого нема-перепони в нас у голові. Я от це думаю, ви любите сперечатися чи так собі актив піднімаєте?

Відповісти

2024-08-11 19:56:29

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11523

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1211