Я посміхнусь тобі...
Rin Ottobre
Я посміхнусь тобі. Привіт. Знайду в собі для цього сили. А твої очі - цілий світ, Який я ніжно полюбила. І теплу посмішку твою Несила вже не помічати. І перша крок вперед зроблю, Аби можливість не втрачати. Хвилююсь трохи. А проте З тобою бути так приємно. Моє кохання розцвіте. Я вірю, що воно взаємне. А трепіт серця, наче знак, Що ти - частина мого світу. До тебе в небі зодіак Вестиме у шалене літо.
2020-04-06 18:22:20
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Rin Ottobre
@Кузаня навіть не помітила, дякую)
Відповісти
2020-04-06 19:50:14
Подобається
Rin Ottobre
@Джон Сміт дякую
Відповісти
2020-04-06 19:50:31
Подобається
Asteriya
Ніжно й тендітно, а ще повіває трепетною журбою. Мені сподобалося))☄️🌸🖤.
Відповісти
2020-04-06 20:24:21
1
Інші вірші поета
Горизонти Відьмаче... Рання осінь Я хочу тебе чути...
Інші поети
Olim
@_Olim_
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2528
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1430