Вся наша жизнь
Вся наша жизнь – комар, застывший в янтаре - Мгновенье вечности в эпохой сжатом камне. Навек останутся и липы во дворе, И эта девушка, что так сейчас близка мне. Поверь, ничто не исчезает навсегда. Не знаю, это всё ко злу, к добру ли? Меняя станции, партнёров, города, Лишь бы себя в итоге мы не обманули. Мы все считаем, что со временем враги, Оно безжалостно стирает наши даты. Спешим, наматывая каждый день круги. Себя спросили бы: «Откуда, и куда ты?» Всё остаётся: каждый новый миг любви, Секунда ненависти, страстная минута. И вот поэтому как хочется живи - Сомненьем душу не сбивай с её маршрута.
2023-02-10 06:51:56
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2137
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2689