Весной они пахали, сеяли
Андрій Лаврик
Весной они пахали, сеяли Пшеницу, кукурузу, рожь. В себя и в Бога свято верили, Брезгливо презирали ложь. Гордясь рабочими мозолями, Сидели за большим столом. А шрамы были лишь паролями, Их породнившими с Христом. Их тоже распинали, вешали, Стреляли в сердце, в спину нож Втыкали, величали грешными, И продавали ни за грош. Жизнь - как река - остудит водами Пожар времён. Развеет дым. Заколосится поле всходами Под небом вечно голубым.
2023-02-12 20:23:06
1
0
Інші вірші поета
Устаю при измереньи расстояний За туманной речкой ТЕОРЕМА ПРИТЯЖЕНИЯ Свет делит комнату
Інші поети
H O P E
@hopeless382
Наталі
@thumbelina_natali
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4907
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2516