Когда любишь – особенно веришь в бессмертье души
Когда любишь – особенно веришь в бессмертье души, В нескончаемость сладостных вздохов под бледной луною. В те признанья, что шепчут горячие губы в тиши, В примиренье реальности серой с волшебной мечтою. Ощутить это чувство – как выведать страшный секрет, Словно выманить тайну полёта у призрачной птицы. Наша жизнь – на песке оставляемый временный след, А любовь - океан, что смывает следы и границы. В час, когда строят стены, поспешно взрывают мосты, Воцаряются в наших краях небывалые зимы, Из случайных, суммарных, пустых величин: Я плюс Ты - Появляемся Мы – суетою мирской неделимы. Этот хлёсткий сюжет очень хИтро задумал Господь: Шар земной на оси мирозданья Вселенная вертит. Возвращается в прах умереть обречённая плоть. Только души любовь сохранит, сбережёт, обессмертит.
2023-02-02 06:03:17
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
7745