Ты делишь всех людей на жанры
Ты делишь всех людей на жанры, И сортируешь, словно книги. Мои душевные пожары – Твои сюжетные интриги. А я считаю это милым. Хотя слова – пустая тара. Вот, скажем, панда с крокодилом Разнятся качеством пиара. И я другим обеспокоен: Что дУши у людей незрячи. Что из злодея стать героем Легко, при правильной подаче. Молчат – не ждут мессий – астрологи, Пророки в мир наш не приходят. Лишь с мониторов маркетологи Умело каждым кукловодят. Приятный цвет у этой тины, Как устоять тут человечку? Мы все по факту Буратины, А кто не Буратино – в печку. Но если допустить, для смеху, Что человек – как текст, то знаешь, Ты ж книг в свою библиотеку Каких попало не таскаешь? Вот есть герои с ликом небожителя, Они – как эпос с волшебством в сюжете. А кто-то – этикетка с освежителя, Прочтённая от скуки в туалете.
2023-02-01 07:12:08
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3558
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5095