Ты делишь всех людей на жанры
Ты делишь всех людей на жанры, И сортируешь, словно книги. Мои душевные пожары – Твои сюжетные интриги. А я считаю это милым. Хотя слова – пустая тара. Вот, скажем, панда с крокодилом Разнятся качеством пиара. И я другим обеспокоен: Что дУши у людей незрячи. Что из злодея стать героем Легко, при правильной подаче. Молчат – не ждут мессий – астрологи, Пророки в мир наш не приходят. Лишь с мониторов маркетологи Умело каждым кукловодят. Приятный цвет у этой тины, Как устоять тут человечку? Мы все по факту Буратины, А кто не Буратино – в печку. Но если допустить, для смеху, Что человек – как текст, то знаешь, Ты ж книг в свою библиотеку Каких попало не таскаешь? Вот есть герои с ликом небожителя, Они – как эпос с волшебством в сюжете. А кто-то – этикетка с освежителя, Прочтённая от скуки в туалете.
2023-02-01 07:12:08
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9685
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11523