ТЕАТР ЖЕСТОКОСТИ

Андрій Лаврик

(18+)
Есть свой соблазн в бездонной пропасти, Не воспаришь вовек, ему поддавшись. Так любят зрители театр жестокости, Уж всем пресытившись, да обожравшись. Пинки, затрещины, и зуботычины На сцене розданы всем, кто помечены. Кого жалеть-то нам? Все обезличены. Умелым автором расчеловечены. Чужая кровушка течёт водицею, И жизнь грошовая, коль не твоя. А правда кажется всем небылицею, В масштабах мира пшик – смерть муравья. Средь этой серости, тоски, убогости, В душе не больше чувств, чем в манекене. Забавой кажется театр жестокости, Пока ты в зале сам, а не на сцене.

2023-02-12 10:32:37

Інші вірші поета

01:32 Гранит И НИКТО НИКОГДА У МЕНЯ ТЕБЯ НЕ ОТНИМЕТ IN LOVING MEMORY

Інші поети

Plzdrinkmypapaaa

@Plzdrinkmypapaaa

Gamine

@une_gamine

Lincevskaia_16_17

@Lincevskaia_16_17

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3205

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5214