ТЕАТР ЖЕСТОКОСТИ

Андрій Лаврик

(18+)
Есть свой соблазн в бездонной пропасти, Не воспаришь вовек, ему поддавшись. Так любят зрители театр жестокости, Уж всем пресытившись, да обожравшись. Пинки, затрещины, и зуботычины На сцене розданы всем, кто помечены. Кого жалеть-то нам? Все обезличены. Умелым автором расчеловечены. Чужая кровушка течёт водицею, И жизнь грошовая, коль не твоя. А правда кажется всем небылицею, В масштабах мира пшик – смерть муравья. Средь этой серости, тоски, убогости, В душе не больше чувств, чем в манекене. Забавой кажется театр жестокости, Пока ты в зале сам, а не на сцене.

2023-02-12 10:32:37

Інші вірші поета

ВСЕ ВОЗДУШНЫЕ ШАРИКИ, УЛЕТЕВШИЕ В НЕБЕСА Отражает вечер зеркало воды Чувство. Шесть букв. По вертикали. Баллада о волшебном огнецвете

Інші поети

Sofia St

@sofia_st

Secretly Unknown

@xcalever

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2221

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2697