ТЕАТР ЖЕСТОКОСТИ
Андрій Лаврик
(18+)
Есть свой соблазн в бездонной пропасти, Не воспаришь вовек, ему поддавшись. Так любят зрители театр жестокости, Уж всем пресытившись, да обожравшись. Пинки, затрещины, и зуботычины На сцене розданы всем, кто помечены. Кого жалеть-то нам? Все обезличены. Умелым автором расчеловечены. Чужая кровушка течёт водицею, И жизнь грошовая, коль не твоя. А правда кажется всем небылицею, В масштабах мира пшик – смерть муравья. Средь этой серости, тоски, убогости, В душе не больше чувств, чем в манекене. Забавой кажется театр жестокости, Пока ты в зале сам, а не на сцене.
2023-02-12 10:32:37
1
0
Інші вірші поета
ПРО ЛЮБОВЬ В СОЦИАЛЬНОЙ СЕТИ Казённые сухари Зреют наши души НАСТРІЙ
Інші поети
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5606
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9020