Конец света
Я был наивен. Я считал, что «Конец света» - Это движенье литосферных плит. Когда в конвульсиях предсмертных вся планета Раздавит нас - на ней живущих гнид. Фантазия картину рисовала: Цунами, накрывающее мир! Раскаты грома! Ветер! Брызги шквала! Пучина океанская бурлит! Циклоны! Смерчи! Бури! Ураганы! Торнадо, поглощающее свет! И в бездну провалившиеся страны! И взрыв! И столкновение планет! Я … ошибался. Всё куда банальней, И вместе с тем страшнее во сто крат. Как между молотом и наковальней В тиски душой своею ты зажат. Ни выстрелов, ни залпов из мортир, Ни ядерных грибов, ни вирусов букета. Когда уходит тот, в ком был твой мир, Вот это чувство и зовётся «Концом света». А всё на месте: люди, города, Автомобили, серые строения. Кипит послушно в чайнике вода, По телеку всё те же песнопения. На улицу выходишь – тишь да гладь, И бары с магазинами открыты. На небесах ни тучки не видать, На месте тектонические плиты. Всё там же вас связавшие места: Кинотеатры, реки и аллеи. И можешь жить безбедно лет до ста, И нервы будут крепче и целее. Привычный мир шестёрок и тузов, Но не помогут ни врачи, ни храмы, Когда из миллиона голосов Уже не слышишь тот – заветный самый. Ни тишины не ждёшь, ни пенья птиц, Ни шалаша не жаждешь, ни дворца, Когда в массовке всевозможных лиц Ты не находишь нужного лица. Вот «Конец света» - ничего не ждать, И шанс обнять, прижавшись осторожно, На всё, на всё готов ты обменять, Но понимаешь: это невозможно.
2023-02-04 18:13:10
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4525
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2494