Мовчи. Бережи почуття. Ані пари із вуст
Андрій Лаврик
Мовчи. Бережи почуття. Ані пари із вуст. Слова ліліпутами роблять кремезних титанів. Кохання – мов лихо стихійне. Це як землетрус, А зовсім не шмарклі з дешевих любовних романів. Відболіли прощання, загоїлись рани душі, Дні крокують у прірву – нікчемні, безглузді та кволі. Змили наші сліди з вулиць пам’яті вперті дощі. І від зливи думок не рятують надій парасолі. Та повернуться спогади, наче птахи навесні, Щоб згадалось мені в цьому світі – від туги німому, Що всі наші зізнання й цілунки були голосні Й мали присмак міцного чилійського темного рому. Щось, напевно, в коханні божественне все ж таки є. Поміж горя, ненависті, ґвалту, насилля та бруду Знов і знов на папері римую ім’я я твоє І воно є сильнішим за будь-яку магію Вуду.
2023-02-02 16:28:23
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Неперевершено!
Відповісти
2023-02-02 20:31:02
Подобається
Інші вірші поета
ФОНАРЬ ХИМЕРЫ ЛАНДЫШИ И СИРЕНЬ Говоришь с хрипотцою. Слегка простужена
Інші поети
Koga- Chan
@cute_cat_2411
Marta_Zeppelin
@Marta_Zeppelin
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5019
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1500