ПОЗДНО
Андрій Лаврик
Ободрали надежды как липку. Мечты душу сточили в труху. Я поймал Золотую рыбку, И сварил из неё уху. Твоя грация той же лани, Шёлк плечей, живота, коленей. Не хотел быть рабом желаний, И теперь я король сожалений. Нет словам и поступкам веры. Есть десяток фраз "Да иди ты! " До тебя как свинье до Венеры, Как гельминту до Афродиты. За один разговор с тобою Я отдал бы полжизни. Серьёзно. Диким волком от боли вою: "Я люблю тебя!!!" Эхом: "Поздно."
2023-01-20 10:00:12
1
0
Інші вірші поета
ДОБРОГО РАНКУ ТУДА, КУДА ЕДУ ... Вітер в полі виє! ГДЕ-ТО...
Інші поети
Вікторія
@viktoriya_kiselova
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5580
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12860