Чешет ветер гриву леса

Андрій Лаврик

Чешет ветер гриву леса Чуть заметным гребнем туч. Солнце шлёт из-под навеса Крыши листьев первый луч. Зашумели в ветках птицы. Утром песня их легка. Отражение зарницы Понесла к морям река. Вырастает солнца глыба! Мир проснулся. Жизнь кипит. Бьёт хвостом по речке рыба, Зверя след земля хранит. Моют росы травы тропок И нехоженых путей. Где-то призрачен и робок Отзвук голосов людей.

2023-01-22 17:54:46

Інші вірші поета

Графомань А ПОТОМ ПЕРЕСТАЁШЬ ЖДАТЬ СВЯТО ХАНАМІ В УЖГОРОДІ СОКРОВИЩЕ

Інші поети

BON BON

@bon_bon_c0xu

Jibreal Suffrien

@Jibreal_Suffrien

Твой человечек

@lania

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1426

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1074