Чешет ветер гриву леса

Андрій Лаврик

Чешет ветер гриву леса Чуть заметным гребнем туч. Солнце шлёт из-под навеса Крыши листьев первый луч. Зашумели в ветках птицы. Утром песня их легка. Отражение зарницы Понесла к морям река. Вырастает солнца глыба! Мир проснулся. Жизнь кипит. Бьёт хвостом по речке рыба, Зверя след земля хранит. Моют росы травы тропок И нехоженых путей. Где-то призрачен и робок Отзвук голосов людей.

22.01.2023

Інші вірші поета

ОДЕССКОЕ Намертво вшит генетическим кодом ВРЕМЕНА АМНIСТIЯ

Інші поети

Palak Verma

@PalakVerma

Ava Brown

@avaontiana08

alia gala

@galaalia

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1406

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1537