НИТИ
Андрій Лаврик
Сжимая прах сожжённых дней в горсти, Мы к небу устремляем взор нередко. Не сказанное вовремя «прости» - Словно не принятая вовремя таблетка. Помашем вслед мечте, как кораблю. Реальность смоет замок наш песочный. Не сказанное вовремя «люблю» - Как врач, что не успел на вызов срочный. А тишина взвела уже курок, И ночь глядит в окно, как вурдалак. И стрелок суд коварен и жесток: Выносит время свой вердикт: «тик-так, тик-так». Жизнь – как пустыня. Память – как родник. Впусти меня в свой ураган событий. Пока не порвались в ужасный миг Друг с другом нас связующие нити.
2023-02-02 09:57:05
1
0
Інші вірші поета
Такие вот дела КАЖДЫЙ НОВЫЙ ДЕНЬ Продиктовано осенью – записано с её слов Ніч сліпа, ніби дно криниці
Інші поети
Airad
@dassha
Юрий Тим
@currentlib
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2115
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3319