ДЬЯВОЛЬСКОЕ КАЗИНО
В притоне дьявол держит казино На самом тёмном переулке ночи. Поставив свою душу на «зеро», Я пьян, печален и сосредоточен. Плясали ведьмы топлес до зари, К ним жались бесы в сюртуках потёртых. Играли на гитарах упыри, Чудовищно фальшивя, «Остров мёртвых». Рубилась в преферанс бандитов шайка, Повешенная за свои грехи. Змеёю подпоясанный Бабайка Читал русалкам матерно стихи. Я глазом не повёл, не двинул бровью, Когда с небес нетопыри спустились вниз. Вино по вкусу отдавало кровью, И черти жарили на гриле с писком крыс. Скелеты в кости резались с азартом, У Лешего совсем не шла игра. А я выигрывал с нерадостным мне фартом В блэкджек, рулетку, покер, баккара. Притон исчез под петушиный крик, Луч солнца тьму разрезал, словно нить. Как жаль, нельзя мне душу хоть на миг Ни проиграть, ни бросить, ни пропить. * «Остров мёртвых» - симфоническая поэма С.В. Рахманинова, написанная в 1908—1909 годах в Дрездене. Главные мотивы поэмы: неотвратимость смерти и жажда жизни.
2023-02-05 07:20:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12546
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5917