ВОНА IДЕАЛЬНА, МОВ ВАЛЬСИ ШОПЕНА
Вона ідеальна, мов вальси Шопена, – Шедевр, без єдиної хибної ноти. Їй осінь жбурляє під ноги знамена, І вітер шепоче свої привороти. Вона - як Мадонна руки Ботічеллі: Довершені риси, у погляді - вічність. А я, мов паломник у храмі-костЕлі, Молюсь на ту святість та непересічність. В душі аномалія – справжні Бермуди, Зникаю з радарів, лишаюся в спОмині. Кохання завжди розтинає нам груди, Як медик на іспиті з патанатомії. Довершеність не передбачує копій. Її досконалість - то річ безперечна. Хмільна - як текіла, міцна - ніби опій, А іноді й вибухонебезпечна. На серці південна , палюча корида. Зроби її посмішку, Боже, щасливою. А я відправляюсь - самотній сновида - Гуляти по стріхах, що вмилися зливою. Нічого не можу з цим вдіяти я, Хоча й намагався забути, щоразу, Коли промовляю святе це ім’я, То знов на вустах маю присмак «Ширазу». А іноді з дивним нахабством здається, Що я – гладіатор в її Колізеї. Лишаю в дарунок шматок свого серця, Котрого ніхто не торкався, крім неї.
01.02.2023
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1488
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4032