Помяты сны, забыты дни и числа
Помяты сны, забыты дни и числа, Берёт рассвет прохожих под конвой. Я перестал просить у жизни смысла, И он нашёлся как-то сам собой. Любовь – игла в недюжинном стогу. Смотрю в глаза, но вижу только спины. Следы на свежевыпавшем снегу – Маршрут моих побегов от рутины. Зачем мы соблюдаем чувство меры? Оно – силки, оковы для сердец. Надежды - словно мрачные химеры. Ты сам поступков сеятель и жнец. Река Вчера впадает в реку Завтра: Грядущего с прошедшим дивный сплав. Лишь в настоящем скрыта счастья карта! Кто понял это – будет вечно прав.
2023-01-27 13:54:44
1
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1682
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3874