Ночь поглощает мир

Андрій Лаврик

Ночь поглощает мир, словно кит пророка Иону. Нервы уничтожаются медленно, по нейрону. Чувства крепко сжимают душу - подобно питону. Час гадать по плеядам звёзд - как по кофейной гуще – Ведь неизвестность на разум действует наш гнетуще. Людям всегда желанье знать будущее присуще. Не потому ль Нострадамусы, Ванги и Мессинги Смело шагали вперёд по финансовой лесенке? В уши вливая свои обобщённые песенки. От богатства полшага останется до бесстыдства. Сны - лишь капля эстетства в пузатой бочке ехидства. Помнишь? Тьма порождает ремиссию любопытства.

2023-02-10 08:13:46

Інші вірші поета

КАНОНАДА В твоём городе архитектура барокко Весной они пахали, сеяли Мэри

Інші поети

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Уляна

@Ulyana_New

Avrora171717

@Avrora171717

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11755

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2986