Ночь поглощает мир
Андрій Лаврик
Ночь поглощает мир, словно кит пророка Иону. Нервы уничтожаются медленно, по нейрону. Чувства крепко сжимают душу - подобно питону. Час гадать по плеядам звёзд - как по кофейной гуще – Ведь неизвестность на разум действует наш гнетуще. Людям всегда желанье знать будущее присуще. Не потому ль Нострадамусы, Ванги и Мессинги Смело шагали вперёд по финансовой лесенке? В уши вливая свои обобщённые песенки. От богатства полшага останется до бесстыдства. Сны - лишь капля эстетства в пузатой бочке ехидства. Помнишь? Тьма порождает ремиссию любопытства.
2023-02-10 08:13:46
1
0
Інші вірші поета
ПОБЕДИТЕЛЬ SIC TRANSIT GLORIA MUNDI CHOPIN Камень
Інші поети
Hannah
@hananahQbanna
vlusya
@vlusya
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12106
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4508