Ночь поглощает мир
Ночь поглощает мир, словно кит пророка Иону. Нервы уничтожаются медленно, по нейрону. Чувства крепко сжимают душу - подобно питону. Час гадать по плеядам звёзд - как по кофейной гуще – Ведь неизвестность на разум действует наш гнетуще. Людям всегда желанье знать будущее присуще. Не потому ль Нострадамусы, Ванги и Мессинги Смело шагали вперёд по финансовой лесенке? В уши вливая свои обобщённые песенки. От богатства полшага останется до бесстыдства. Сны - лишь капля эстетства в пузатой бочке ехидства. Помнишь? Тьма порождает ремиссию любопытства.
2023-02-10 08:13:46
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8244
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4834