Надежда

Андрій Лаврик

А она носила Под кожей и одеждой Сердце, что любило И полнилось надеждой. С юными глазами Но мудрую душою Пела: «Я слезами Грехи Земли отмою.» Но её схватили, И ну топить в болоте! В мире грубой силе Уютней в нечистоте. Изорвали платье, Да в кровь лицо разбили. Новое распятье К Голгофе притащили. Пили, пировали, Бесновались, Каины. Косы отрезали, Гнали до окраины. А когда проспались, И снова похмелились. Песен наорались, Да рылом в грязь зарылись. Что ж, такие нравы – Во времена лихие У руля Вараввы, А на крестах мессии.

2023-02-10 17:57:19

Інші вірші поета

ПИСЬМО ДЕДУ МОРОЗУ ДЕНЬ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА НАСТРІЙ PAEÓNIA

Інші поети

Princess Mwas

@princess_mwas

Visha

@cuckoo_brunette

Ян Воскресенский

@dead_unicornn

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12907

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

3317