Комод
Андрій Лаврик
Тащили через чёрный ход На твой седьмой этаж Скрипучий бабушкин комод, Что ты зовёшь «винтаж». Сосед твой учинил скандал, Что мы шумим опять. И мой напарник поминал Всё всуе чью-то мать. Внесли. Ура! Но только вот Не тот обоев фон. Сказала ты: «Не подойдёт. Поставьте на балкон.» Народ святую мудрость чтёт: Ищи, мол, и обрящешь. Вся наша жизнь – как тот комод – Ругаешься, но тащишь.
2023-02-09 09:52:15
1
0
Інші вірші поета
НОВЫЙ РАССВЕТ ПИСЬМО ДЕДУ МОРОЗУ ДАВАЙ ЗАБУДЕМ ... АКСЕЛЕРАЦИЯ
Інші поети
Dashasafin
@Dasasafin
Foxy Soul
@Foxy_Soul_
Young Writer
@ZaraMehar
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4707
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5496