СВЯТО ХАНАМІ В УЖГОРОДІ
(18+)
Якою б ніч не огортала пітьмою, Який би біль не лихоманив планету, Весна врочистою крокує ходою. В природи завжди привід є для бенкету. Ось кволий стогін наших стомлених душ Лунає піснею під музику келихів. Цвітіння сакури над річкою Уж – Ніби мільйон рожевих метеликів. Сьогодні доля до поета ласкава, І огортає ніжно щастя п’янке. Місцева гейша на ім’я Мирослава Мені вже вкотре підливає саке. І відчуваю в її посмішці – здобич я. У скронях пристрасть стукотить барабанами. Брати її – два самураї з Дрогобича – Мене пронизують очима-катанами. Від її голосу мурахи по шкірі, А володіння нею вАртує страти. Кажу я: «Хочеш, сам зроблю харакірі? Щоб кімоно цієї ночі зняла ти.» Вона сміється: «Чи тобі невтямки? Задля кохання ж бо живуть. Не вмирають." Її вуста – мов сакури пелюсткИ - В промінні сонця опівденного сяють. Це все скінчиться, хай йому грець, І відцвітуть чарівні ті квіти. Ти лиш дозволь по волі наших сердець Плин часу зараз назавжди зупинити. Скільки нахабства у цих юних очах! Непересічної якоїсь величності. Все неодмінно повертається в прах. Та ти мить щастя мусиш вкрасти у вічності. * Ханамі (花 見, "перегляд квітів") - традиційний японський звичай насолоджуватися тимчасовою красою квітів. Стоїть в одному ряду з традиційним святом милування листям клена і споглядання повного місяця.
22.01.2023
1
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1708
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4859