Грешный ангел сидел за столом в захудалом трактире
Грешный ангел сидел за столом в захудалом трактире. Пил портвейн. Бил посуду. Кричал: «Принесите ещё!». Небеса позабыли о падшем своём дезертире. Даже местный пьянчуга был ангелом тем возмущён. Длинноногие девочки чинно носили подносы. Плыл по залу вонючий густой сигаретный дымок. Даже чувства притихли - бесцветные, как альбиносы. И окурки, спадая со скатерти, тлели у ног. Сонный лабух горланил блатные тупые романсы. Сиплый голос был мерзок, как гвоздь, что царапал стекло. Там какие-то люди затеяли пьяные танцы. И беспечное время - как спирт - в глотку жизни текло. Безразличье души подхватив – как чуму иль холеру, Средь себя возомнивших богами никчёмных нулей. Грешный ангел до дыр износил свою ветхую веру В доброту, в справедливость, в себя и, конечно, в людей.
2023-02-03 08:29:51
1
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14785
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12007