Город встретил весну
Город встретил весну и звучит Звонким тенором Фредди Меркури. Жуткий, даже потерянный вид, У того, кто живёт в моём зеркале. Мы с ним пили вчера, кажись, Пока все кабаки не зашторились. А потом говорили про жизнь, Соглашались, а после рассорились. Сам с собою теперь не в ладу, По щеке тяну ржавое лезвие. Я от жизни подарков не жду, Есть ли дело ещё бесполезнее? Новый день судьбою отчеканился. Тишина натянута струной. Радуюсь, что дрогнул и поранился: Кровь идёт, а значит я живой. За окошком туманится резкость. Читай улицы вместо строк. Новый день – это шаг в неизвестность. Это повесть, где ты одинок. Солнца луч щекочет соснам кроны, Мысли – письма. Небо – адресат. У кого-то рай на две персоны, У кого-то персональный ад. В мире всё зависит от случайностей, Перед Богом наг и царь и вор. Милая, не доводи до крайностей, Огласи-ка лучше приговор. Может, нету места нам в раю? Я прошу, будь точной, как в аптеке: Или пуля в лоб мне: «Не люблю», Или сладкий мёд: «Твоя навеки».
2023-01-29 14:37:01
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4330
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
863