Чувство. Шесть букв. По вертикали.
Чувство. Шесть букв. По вертикали. Вписываю «л-ю-б-о-в-ь». Ещё один день просрочен. Луна, как гиена в нелепом оскале, Бросается нам под колёса с обочин. Так кажется волком во мраке куст, Фантазия, знаешь ли, близорука. Слова вырываются паром из уст, И в воздухе тают. Цена им – разлука. Ниточка звёзд - словно шнур бикфордов, Ночь миллиардом огней искрится. Жизнь – как затасканный сборник кроссвордов - Ответы всегда на последней странице. Полночь. Дрожит «Саперави» в бокале, Дом, милый дом. Тишина. Февраль. Чувство. Шесть букв. По вертикали. Стираю «л-ю-б-о-в-ь», пишу в клетках «п-е-ч-а-л-ь».
2023-01-29 08:54:59
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3959
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1924