Je ne suis rien
Je ne suis peut-être qu'un enfant, Mais bien loin d'être insouciant, Je réfléchis différemment, De mon monde, je suis conscient. Je ne suis pas qu'un gamin. Je parle souvent des humains, Comme si je n'en étais pas un. Je crois qu'au fond je ne suis rien. Je regarde de l'extérieur, J'entends les rires, j'entends les pleurs, Je vois ce qu'on ne remarque pas, Quand on se concentre que sur soi. Ce monde n'est vraiment pas pour moi, Socialiser, ça veut dire quoi ? J'essaie d'apprendre en observant, Mais c'est vraiment pas évident. Destiné à rester tout seul, Sentiment d'anormalité, Je suis le mioche que l'on engueule, Car il diffère de la société.
2021-09-20 07:39:49
3
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3676
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2544