Brouillard mélancolique
Le brouillard glisse sur l'herbe mouillée, La nimbant de sa trouble vapeur. Les montagnes et ses pentes boisés, En le voyant frissonnent de peur. Il dissimule les dangers, Derrière sa fumée grisâtre, Et les loups auront beau hurler, Et le feu brûler dans l'âtre, Personne ne peut rien contre lui, Et sa visqueuse matière flottante. Personne ne peut le chasser, Les griffes et les crocs le traverseraient. En vain on le poursuivrait, on l'attraperait, on l'enchaînerait, Ce brouillard n'est qu'un nuage triste, gorgé de larmes de plomb. Mémé
2020-10-16 18:23:00
23
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
KAYSEE
Bon c'est officiel je suis fan de ce que tu fais ✨
Відповісти
2020-10-30 13:06:30
1
Mémé Paradoxx
@KAYSEE Merciiiiiiiii je sais plus quoi dire 😅😅😆
Відповісти
2020-10-30 13:07:00
Подобається
KAYSEE
@Paradoxx Pardon 😅
Відповісти
2020-10-30 13:07:40
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1475
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992