Aveugle
Longtemps, j'ai été privée de vous, mes larmes, Qui symbolisez sensibilité et vie. C'est pourtant la mort, qu'en moi vous avez créée, Dans mon âme redevenue si sombre et si froide. Je regrette ce doux temps passé, où mon cœur Enchaîné d'indifférence à la glace, Et ne battait pas, et ne vous connaissait pas. Votre présence obsédante empêche l'oubli De la douleur brûlante d'un amour bafoué. Mémé
2023-03-04 23:25:48
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Perdix
Vraiment très beau !!
Відповісти
2023-03-06 11:27:11
1
Mémé Paradoxx
@Perdix Merci :)
Відповісти
2023-03-06 12:33:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6567
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4872